stihart

Посвящается мэру Днепра Б.Филатову и депутату Д.Хозину, навеяно рассказом «Хозяйка» А. Азимова.

Нам о жизни, как о чуде,
Вспоминать бы иногда –
Мы ведь люди. Люди! ЛЮДИ!
Все мы – люди… не стада.

В атмосфере неприязни,
Препирательств и обид
Размножается опасный
Человеко-паразит.

В медицине современной
От него лекарства нет –
И слабеет постепенно
Общий наш иммунитет.

Но простые люди верят
В то, что синтез антител
Вероятен в атмосфере
Бескорыстных добрых дел.

© Copyright: Наталка Хвацька

Вторая редакция, 2016 год

Весна идёт, мечтательная дева,
Пора надежды, веры и любви…
И так приятно вдруг зашелестело
Пока лишь очертание листвы.

Усеяв первоцветами дороги,
Она встречает первого скворца.
И, приглушая зимние тревоги,
Отогревает землю и сердца…

Первая редакция, примерно 1998 год (15 лет)

Весна пришла, мечтательная дева,
Пора надежды, веры и любви,
И нежностью своей весь мир согрела,
И так приятно вдруг зашелестело
Пока лишь очертание листвы.

Зима ещё не очень отступила,
Хоть борется уж из последних сил,
Но дева ясная лишь солнышко пустила,
Лишь душу чистую свою земле открыла,
Как остудила зимний хладный пыл.

Весна пришла, и разлилось сиянье
Её натуры хрупкой, озорной,
Не ведало границ её старанье,
И с первых дней весны очарованье
Дало природе счастье и покой.

Файлы для скачивания

© Copyright: Наталка Хвацька

Весна
На твоєму боці
Хоча й на межі емоцій
 
Живе
І вітрами віє
Крокує
Несе надію
 
Весну
Закликають люди
Приходь і життя тут буде
 
Приходь
Нам на допомогу
Принеси нам перемогу
 
Щоб
Звично зростали квіти
І були в безпеці діти
 
Весна
Як і добре серце
Пітьму переможе
Вір в це

© Copyright: Наталка Хвацька

Присвячено моїм дідусям, 1999 рік

Ідуть роки, тисячоріччя,
Минають осінь і весна,
А в нашій пам’яті обличчя
Тих, хто дізнав – що є війна.

Тих, хто пізнав життя у смерті,
І смерть в житті відчути встиг.
Обличчя хлопців напівмертвих,
Обличчя їхніх матерів…

Скажи, чи був ти якось свідком
Того, як ветерани йдуть
Для того, щоб покласти квітку
Тим, що вже з нами не живуть?

Згадай лише… Навкруги тиша…
Биття сердець, медалей дзвін,
Повільний крок. Та наче тихше
Стає щодня, щороку він.

Медальний дзвін. Здобутий кров’ю –
За Київ, Відень, Кенігсберг –
То покалічені є долі,
Життя і смерті феєрверк.

За перемогу над фашистом,
За бойові заслуги… Втім,
Вже не на грудях їхнє місце –
Їх власник… вже не з нами він.

Але й живі є ветерани!
На довгі їм роки – живі! –
На грудях в них дзвенять медалі –
Тінь Вітчизняної війни…

Ідуть роки, тисячоріччя,
Минають осінь і весна,
А в нашій пам’яті обличчя
Тих, хто дізнав – що є війна.

Що є війна – не треба знати
Ані тобі, ані мені,
Але не можна й забувати –
Щоб більше не було війни!

© Copyright: Наталка Хвацька

1 місце в очному турі фестивалю «Рідкісний птах», номінація «Дніпровський конкурс (українська поезія)»[1]

А він росте, як слава гомінка,
А він цвіте, як маківка у житі,
І разом з ним красунечка зроста,
Моя найкраща дівчинка у світі.

Дніпро стає міцнішим день у день,
Він є сучасне українське диво.
І я благаю, щоб в його дітей
Життя було квітуче і щасливе!

[1]: Завданням конкурсу було написання вірша або оповідання про Дніпропетровськ з використанням рядків Леоніда ГОРЛАЧА (для української поезії):
«А він росте, як слава гомінка,
А він цвіте, як маківка у житі».

© Copyright: Наталка Хвацька

Я родилась! Но почему-то
Понять могу немного.
Проходит первая минута,
Растёт моя тревога.

Кричу, раскидывая руки,
Зову тебя упрямо…
И вдруг – родного сердца стуки,
Мы вместе: здравствуй, мама…

Файлы для скачивания

© Copyright: Наталка Хвацька

Играют мальчики «в войну»… –
И пусть себе играют.
Пускай, взрывая тишину,
«Врагов» уничтожают.

Пусть наиграются сполна,
Чтоб не было соблазна
Забыть однажды, что война
Страшна и безобразна.

Чтоб не хотелось делать зла,
Стрелять кому-то в спину.
И жизнь, что женщина дала,
Не отнял чтоб мужчина.

Файлы для скачивания

© Copyright: Наталка Хвацька

Быть моим мужем, конечно, п…ц.

Если ты муж мой, то ты – молодец!

Больше терпенья в тебе, чем у мамы,

Всё ещё любишь? – так, знать, ты – тот самый.

Шутишь смешно и по-прежнему честный,

В редких беседах всегда интересный.

Добрый молчун обаятельный,

Знаешь… ведь ты – замечательный!

© Copyright: Наталка Хвацька

Она прекрасна, велика, подобна чуду,
Бесшумно явится, как мысль, из ниоткуда,
Согреет сердце, и глаза начнут светиться,
И полетит она свободная, как птица,
Чтоб сбыться…

Файлы для скачивания

© Copyright: Наталка Хвацька

Моя дитина спить на сходинці,
Згорнувшись калачиком,
Як спала в мене під серцем.

Я від кожного звуку німію.
Прислухаюся до залізного вітру.
Це поїзд несеться.

Добре. Поїзд — то добре.
Він везе людей у безпеку,
По кількасот в одному вагоні.

Я не знаю, як в ньому сплять діти.
Сидячи? Стоячи?
Підклавши під щічку долоні?

Я не сплю, але хочу прокинутись.
Бо реальність занадто страшна,
Щоби бути правдою.

Моя дитина спить на сходинці.
Не бійся, маленька, це минеться,
Ти з мамою.

13.03.2022, під час повітряної тривоги

Файлы для скачивания

© Copyright: Наталка Хвацька