У в’язниці. Беруть участь: принцеса Патриція, принц Віктор, вартовий Джим та блазень Т’єррі.

Патриція
(підходить до вартових та говорить низьким голосом)
Відкрийте – іменем принцеси!

Вартовий
А от і ні!.. Та й де нам знати,
Що ви не станете брехати
З корисних ваших інтересів?
Тоді закінчиться війною…

Патриція
Ти..! Сперечатися зі мною?!
Відкрийте двері – мій наказ!
Бо у в’язниці кожен з вас
Закінчить шлях свій…

Вартовий
… Постривайте!
Ви хоч якийсь папірчик дайте
Де дозвіл є на ваш візит,
Бо на довіру в нас ліміт!
Ні? Забирайтеся до біса!

Патриція
(ледь стримуючись)
Я – офіцер!

Вартовий
(відвертаючись)
А я – принцеса!

Віктор
(продовжуючи наслідувати жіночий голос)
Дозвольте я…

Патриція відходить у бік, а Віктор звертається до вартового.

Ось мій браслет…

Вартовий
(не бере та натхненно відповідає)
Ваш погляд, пані, як стилет!

Віктор
Це подарунок буде вам…

Вартовий
(не голосно)
За шо? А в тім… мерсі!
(кидаючи браслет у кишеню та киваючи у бік офіцера)
Я – шанувальник дам!
Якби ще гарні ці манери
Вподобав хтось із офіцерів…
Так ні! Супутник ваш – нарцис!
Не знає він про компроміс…
Їм всім байдуже…
(позіхає та подовжує прихильно дивлячись на Віктора)
… Так до кого
Так рветься пан цей гоноровий?

Віктор
Ми блазня бачити б хотіли…

Вартовий
Затримати не маю сили –
Ступайте сходами за мною!
(а про себе, скрушно)
Ні в день, ні в ніч нема спокою:
То прийдуть ті,..
(раптом поглядає з підозрою на принцесу та принца)
Або – ці двоє…
Важкий, як бачу, жереб мій.

Вартовий та принц з принцесою проходять до камери де утримують Т’єррі, королівського блазня.

Вартовий
(сам до себе)
Тут зробимо команду: «Стій!»
(звертаючись до блазня)
Підйом, бешкетник, годі спати!
Йди своїх друзів зустрічати…
Чому лежиш, як сніп соломи?
Підйом, Т’єррі! Вставай, або ми…
(замахується нагайкою)

Віктор
(затримує руку вартового)
Не треба сили. Ми самі
З ним поговоримо. Ви – вільні..

Т’єррі
(повільно повертаючись та прискіпливо оглядаючи усіх гостей)
Зв’язки хтось має дуже сильні?!..
О, бідолашний милий Джиме,
Ти зрозумів – кого привів?
Невже твій ніс тебе підвів?

Вартовий
(собі, стишено, з насторогою оглядаючи присутніх)
Тепер от треба всіх глядіти…

Патриція
(вартовому, з нетерпінням)
Дозвольте ж нам поговорити.

Т’єррі
(посміхаючись лукаво)
Дозволь їм, Джиме, і можливо
Міністром зробишся! Важливим!

Віктор вказує вартовому на своє зап’ястя й натякає на браслет.

Вартовий
(відкашлюючись)
Добро. Погомоніть. Є час…
Я поки що закрию вас
Й піду поїм… Такі процеси…
(виходить)

Т’єррі
(з лукавством)
Скажіть, а вас за що, принцесо?

Патриція
Облиш, Т’єррі, мені донесли
За що тут ти.

Т’єррі
(вибухає й, можливо, театрально сплескує в долоні)
О, грім небесний!
В тюрму шукати правоти
До мене янголи спустились!
Як крильця? Ви не забруднились?
(стає серйознішим)
Ще більш зневіритись не страшно?
Сьогодні я – не я вчорашній…

Прискіпливо вдивляється у обличчя принцеси. Та опускає очі.

А ну як видам інтригана,
Що опустився до обману
Й підклав злощасний папірець,
То більше матиму довіри?
О,ні – дуель та свист рапіри!
Тоді – він знайде свій кінець!
З себе підозри не зніму –
Ви ж довіряєте йому?

Патриція
Т’єррі, не гарячкуй дарма…

Віктор
Ти на міністра натякаєш?

Т’єррі
О, ви проникливість сама!

Віктор
Та все ж збрехати право маєш
Як лицедій…

Т’єррі
Бо вже – тюрма!
Проблема ваша в тому, друзі,
Що з блазня ви суддю зробити
Хотіли б зараз.
Але ні!
Бо моя справа –
Говорити!
Хай світ потоне у брехні –
Та привілей цей – осудити –
Залишу іншим!

Патриція
Ах, Т’єррі…
А ваша думка, герцогиня?

Віктор відкриває рот, щоб щось відповісти, але блазень його випереджає.

Т’єррі
Залиште відповідь свою
В обмін на ввічливість мою!
(схиляється й робить галантний уклін)
Т’єррі Боне, тут блазень я.
А ваше, прошу, як ім’я?

Віктор
(передчуває небезпеку, та намагається триматися невимушено)
Що ж вдієш… Хоч і тиснуть грати
Лице не можна нам втрачати!
І я відкритись ризикну –
Марія Вермська…
(робить зовсім незграбний реверанс)

Т’єррі
От вже ну!
Хтось з нас, напевне, помилився…
Коли доньку
Ви заміж видали
Я тільки народився!
Й за віком міг лише б онуком бути вашим!
О, диво-диво в королівстві нашім!

Патриція
Т’єррі, на що ти натякаєш?

Т’єррі
(з посмішкою, до Віктора)
Як не крути, а правди не сховаєш?
(принцесі)
Не передати подив мій словами,
Бо, взагалі, навряд чи дама перед нами!

Віктор
Зажди, Т’єррі…

Т’єррі
Ну, герцогинє,
Хай впаде завіса!
Віктор тут, з нами,
О, моя принцеса!

На деякий час западає тиша. Віктор з винуватим виглядом знімає перуку.

Патриція
Чи можу я повірити очам!
Все – на брехні. І все – заради сміху…
Та серце не знайде чомусь утіхи –
Один лиш сум…
(дивиться на Віктора)
Хай й сором буде нам…
(не дочекавшись відповіді)
Нема тут сенсу більше залишатись!
Потрібно якнайшвидше забиратись…

Немов в тумані прямує до дверей та робить знак Віктору.

Вартовий
(з пересторогою та заступаючи вихід)
Куди це ви?

Патриція
(вдає обурення продовжуючи грати роль офіцера)
Я вас попрошу!

Вартовий
(про себе)
Терпіти локшини не можу!..
(переводячи погляд на Віктора)
До церемоній я не звик…
(вирячившись оторопіло й вказуючи пальцем на Віктора)
Не жінка це, а… чоловік?!

Віктор згадує про перуку та одягає її знову.

Патриція
Пустіть!

Вартовий
(схвильовано)
Я відчував що тут не чисто…

Т’єррі
(підходить до принцеси та зриває з неї вуса та капелюх)
Ах, Джим, не станеш ти міністром.

Знову німа сцена.

Вартовий
(падає на коліна та порушує тишу)
Болван! – принцесу не впізнав!..
О, краще б я крізь землю провалився!

Патриція
(нашвидку приліплює на місце вуса та одягає капелюх)
Ну, досить сцен…

Вартовий
(скрушно)
Обличчя ваші!..

Віктор
(своїм вже голосом)
Ач яким ти став!
Як припекло, то чиниш як годиться?!
Та знаємо –
Ти на руку не чистий!
І охоронець може бут аферистом?!

Вартовий
(не підводячись з колін)
Ви про браслет?..
Та ось він, заберіть!!
Все усвідомив я…
Прошу, мене простіть!

Патриція
Ну все, Вікторе, охолоньте –
Ви грали гарно роль свою:
До інтриганства не охочий,
Ви все ж спровокували «злочин»!
Блискуче вийшло, визнаю!
Та час прийшов відкрити карти
Й пробачити за біль образ…
(робить маленьку паузу, щось собі розмірковує і звертається до вартового та блазня)
Ходімо у палац! А варта
Хай супроводитиме нас…
Закінчити потрібно справу –
Довести слідство до кінця!
І що попереду – безслав’я
Чи лавр акторського вінця?

Т’єррі
Для вас, принцесо,
Все є грою…
Патриція
Вже час, панове!
Всі за мною!

Всі виходять.