(написано в 2004, відредаговано та перекладено в 2017)

Переклад та ілюстрації Сергія Федорова.

Діючі особи

Патриція, принцеса
Віктóр, принц, наречений Патриції
Жозéф, підсліпуватий міністр, з бородою та у пенсне
Тьєррі, придворний блазень
Джим, тюремний стражник
Мори́н, кухарка, сестра Тьєррі
Санні, маленький син Морін

Місце дії – Тридесяте королівство.

У палаці планується весілля. З дня на день має приїхати принц Віктор. Принцеса Патриція з цікавістю чекає на зустріч із нареченим.

Мовою оригіналу

Ранок. Тронна зала у палаці. Беруть участь: принцеса Патриція та міністр Жозеф.

Патриція
Так нудно, пане… Де мій блазень?

Міністр
Принцесо, він два дні як в’язень!
Цей необачливий хитрун
Торкнувся делікатних струн
У своїй творчості бездарній –
(злосливо)
Хай відпочине в буцегарні.

Патриція
Але я все ж повинна знати –
За що потрапив він за ґрати?

Міністр
О, майстер він кумедних варіацій,
Але ж ніяк не конспірацій!
За планом рейд був. І служаки
У нього скриньку для табаки
Знайшли. А в ній малюнок – фарс!
Та малював дотепник – з вас!

Патриція
Знайшли малюнок? О, як файно!
Несіть мені його. Негайно!

Міністр
Ніяк не можна, о, принцесо!
Щоб вам не завдавати стресу,
Його ми знищили в момент.
А маргінальний елемент
Отримав плату за своє.
Хоча… вини не визнає.

Патриція
Ще б пак! Так доказів – чортма!
Все з поспіхом, і все – дарма!
Але скажіть мені на милість
Хто є ці загадкові «ми»?
Ці «світлі голови»? Чрез них
Я без розради залишилась
На невідомий час! Чому
Як щось не так – то у тюрму?!
Чекаю!

Міністр
(змінюючись в обличчі)
Винен я, принцесо!
На захист ставши інтересів
Державних, я перестарався.
Бо догодити намагався
Короні вашій! Захопився!
З ким не буває – помилився…
Як мені виправитись, як?!

Патриція
Вдягніть-но блазенський ковпак!
Вам доведеться веселити!
Дотепним бути й водночас –
Відвертим! Ребус цей для вас!
Як стати блазнем для розваги,
Але не втратити поваги?!

Міністр
Але заждіть! Чекають справи!
То небезпека для держави
Такі призначення робити!
Я ж став міністром не дарма…

Патриція
А не погодитесь – тюрма!
Самі дали мені підказку!

Міністр
(про себе)
Нам всім загрожує фіаско!

Патриція
(задумливо)
Міністром я призначу блазня! –
(міністр стогне, принцеса сміється)
Жартую! А піти на справжніх
Злочинців глянути давно
Я хочу.

Міністр
Тюрми – не кіно!

Патриція
А щоб обличчя приховати,
Вдягну не королівські шати!
Наприклад, чоловіче щось…

Міністр
(у розпачі)
Ну, ось воно і понеслось!
(до принцеси)
А може, ми без маскараду?
В тюрмі завжди шанують владу,
Та, всупереч усім бажанням,
До жартів з переодяганням
Вони поставляться вороже…

Патриція
Змінити рішення – не можу!

Міністр
О, що ж робити? Що робити?!

Патриція
Скажіть, готові ви служити
Й мій план підтримати?

Міністр
О, так!
(іронічно)
Хіба я маю інший фах?!

Патриція
(з докором)
Який ви нудний!
(з посмішкою)
Адже слави
Акторської чекають лаври!

Міністр
(згорьовано, до залу)
З усім цим доведеться жить!

Патриція
Вам слід принцесу веселити!
А слава?! Тільки уявіть!
(сміється)

Міністр
Серед кого зажити слави?
Серед невдах і злидарів?!
А є і зовсім там нахаби,
Що критикують королів!

Патриція
Бідаха з чимось сам не згоден –
То буде згоден силоміць?!
Так у тюрмі не стане місць
На всіх…

Міністр
(не дає збити себе з пантелику)
«Бідаха» скоїв злочин!

Патриція
Мені помислити про це
Потрібно буде… Але – все!
Нам час своє вбрання змінити!
Але як даму з вас зліпити?
(задумливо)
Ці реверанси і поклони…
Мені – перука й панталони, –
І чоловік я! Вам же – ні!
Не дасться образ без борні…
Та тим ретельніше готуйтесь!

Міністр
Дізнаються – капець мені!
Згорю в пекельному вогні
Людського осуду…
(принцесі)
Змилуйтесь!
Дозвольте висловити думку,
Ваша Високосте, що ви –
Як жінка – вищого ґатунку!
Ви жінка – з ніг до голови!
Навряд чи плащ та штучні вуса
Сховають для очей спокусу!
Та й я, даруйте, вже не зможу
Як жінка «звабити» сторожу…

Патриція
(рішуче відмахується від слів міністра)
Геть сумніви – настав час грати –
Йдемо по відповідь за ґрати!

Принцеса та міністр залишають тронну залу.

Кімната поруч із покоєм принцеси.
Беруть участь: принцеса Патриція, міністр Жозеф та принц Віктор.

Патриція
Заходьте, пане, не стидайтесь!
Скоріше переодягайтесь!
Я буду поруч – за стіною…

Міністр
(проходить до кімнати та починає перебирати одяг, розмірковуючи про себе)
Таке у перший раз зі мною!
Ви уявіть – мені, міністру,
Дитячі витівки терпіти!
(бере до рук спідню білизну та вголос)
І це повинен я носити?!

Патриція
А що? Ще й поголіться чисто!
(повертає до дверей)

Міністр
Принцесо, згляньтесь! Я не зможу
Вдягти такої от… білизни!
(прикладає до себе та дивиться зі стражданням)
До того ж розмір…

Патриція
Ці капризи!
(махає рукою)
А, згода! Але сукню – прошу, –
Ні! – вимагаю одягти!
Я, якщо треба, допоможу…

Міністр
Принцесо!!!

Патриція
(сміється)
Годі! Наготи
Я вашої не потребую.
Кажу ж – як треба, то гукайте!
Й собі ви на увазі майте,
Що честь і слава на кону!
Як буде важко…

Міністр
Ризикну!

Принцеса знизує плечима й виходить. Міністр крехтить та починає перевдягатися. У покій крізь таємні двері несподівано вривається схвильований принц Віктор.

Міністр
Ти хто такий? Який кошмар –
Удертись в дамський будуар
Без дозволу! Ой, не пробачать
Тобі таке нахабство…

Віктор
Бачте…
Я не хотів, клянуся мамой,
Завдати шкоди! Але суть
Я бачу в тому: ви – не дама!
Хоч намагалися старанно
Жіночу сукню натягнуть.
Та, кажуть, і в овечій шкурі
Хорти вовка наздоженуть…

Міністр
Що?! Ти?! Мене
Підозрювати смієш?!
Ось варту я гукну,
Тоді ти зрозумієш
По чім фунт лиха!.. Та стривай,
Як раз мені відповідай –
Ти не з місцевих будеш?

Віктор
(про себе)
Ні.
Чомусь не хочеться мені
Одразу карти всі відкрити.
Старого треба обдурити!
(міністру)
Та що ви! Я… кухарчин син!

Міністр
(серйозно)
Що ж, перевірю. Ти один?

Віктор
(з посмішкою, але обережно)
Щоб легше те… перевіряти,
Жіночий одяг треба зняти…

Міністр
Мовчи!
Терпець от-от урветься!
Іди під три чорти!
(з раптовим осяянням)
Хоча… стривай!
Ти б міг допомогти!

Віктор
(грайливо)
Із задоволенням!
Дозвольте…
Корсет яктужче затягти?

Міністр
Тобі простіше
За даму буде видати себе…

Віктор
Облиште пане!
Я не те…
Я не артист!

Міністр
То й що з того?!
Я – теж!
(змовницьки підморгує Віктору та сміючись)
Але як ціль поставлена –
Для нас немає меж!

Не зволікаючи подає Віктору сукню і, поки той не оговтався, допомагає надягти її. З поспіхом викладає суть справи.

Міністр
Примхлива думка в голові принцеси
З самого ранку створює ексцеси!
Щоб я, міністр, вдягнув вбрання жіноче
Й потішив всіх! Я, звісно, не охоче
Піддавсь… Але початок – то пів справи!
Нас випадок звів вдвох!
І від такої слави
Мене позбавив ти!
Тобі я вельми вдячний!
Проте – затям:
Жартуй, та будь обачний,
Нещирість-бо принцеса відчуває!
(подає Віктору складений із серветок чималенький валик і показує на груди)
Додай об’єму! Ця краса – вбиває!
(сміється, відступає трохи та ретельно роздивляється Віктора)
Залишився останній штрих!
То – діаманти! Як без них?
(Міністр надягає на Віктора намисто та браслет з діамантами й каже з виглядом людини, яка задоволена результатом)
Але ж як сукня тобі личить!..
Ну, клич принцесу! Я між тим
Спостерігатиму за всім!
Щоб не пошили мене в дурні…
А то – ти ба! Які «культурні»!
Тут що не день – розваги їм!

Віктор
(замислено дивиться на себе у люстро)
Назад тепер вже не піти…
(прочищає горло й говорить, намагаючись наслідувати жіночий голос)
Принцесо, можете ввійти!

Входить принцеса Патриція, вдягнена у форму офіцера гвардії. З підібраним волоссям, в капелюсі та зі штучними вусами.

Патриція
(низьким голосом)
А ось і я!

Віктор
(удає паніку)
Куди ви, пане!
Залиште покій цей негайно!
Бо не на вас чекала я…

Патриція починає сміятися.

Віктор
Чим я вас так розвеселила?

Патриція
(ще як офіцер)
Яка ж ти, «панночко», вразлива!
А якщо так?
(знімає вуса)
То все гаразд?
І я вже не злякаю вас?!

Віктор
Принцесо?!

Патриція
Так, міністре, так!

Віктор безголосо повторює – «міністр» й кидає обережний погляд у бік ширми, за якою чутно шарудіння.

Але ж я бачу добрий знак
Для нашої складної справи:
Приємний голос, бюст, постава…
(із захватом)
Ви перевершили себе!
Хоч в мене й сумніви були,
Що ви не зважитесь так чисто
Позбутись всіх «ознак» міністра!
Шкода вам, мабуть, бороди?

Міністр за ширмою занепокоєно хапається рукою за бороду.

Віктор
Я… теє, з цим не забарився –
Заради справи поголився…

Патриція
(торкаючись рукою підборіддя Віктора)
Як дивно це –
Й подряпинки немає!…
Хоч робить майже кожен їх,
Як поспішає…
(розгублено й спантеличено)
Тут щось не те!
Стривайте… Хто ви є?!
(починає сердитися та відступаючи від Віктора)
Або ж лице ви справжнєє своє
Відкриєте мені
Й на перший раз – прощаю!
Або ж…
(вихоплює рапіру)
Я вкорочу вам віку – обіцяю!

Віктор
(розмірковуючи про себе, відводить очі у бік залу)
Все ж краще зараз видати себе за даму
Й, не створюючи марно драми,
Продовжити експеримент…
Пробач, кохана, та момент
Настане ліпший і для «принца».
(кидається до ніг, вголос)
О, згляньтеся …

Патриція
Той, хто не забарився
Розкаятися вчасно,
Матиме прощення…

Віктор
Його високості
Віктора наречену
Я маю сповістити про приїзд…

Патриція
(про себе)
Віктор – він тут?!

Віктор
Та маю хибний хист:
Допитливості маю через край!
Й от заблукала враз,
Потрапивши у рай!…

Патриція
(витримує паузу, потім пильно, наскільки це дозволяє світло від свічок, вдивляється у Віктора)
Ім’я?

Віктор
Марія Вермська, герцогиня…

Патриція
(з повагою)
Шановане ви маєте коріння!..
Чому ж про бороду хотіли ви збрехати?

Віктор
(удавано винувато)
О, пані! Я хотіла… підіграти –
Навмисно ошукати б не посміла
Я вас! Та ще й міністра стріла,
А він – велів мовчати! Що робити?!

Патриція
Ой, ловко ж він зумів нас окрутити!

Віктор
Зізнаюсь, я потрапила сюди
Крізь потаємні двері – й він злякався,
Здалось мені, що план його зірвався…
Він щось такеє дивне тут робив…
(потирає пальцем чоло біля скроні, натякаючи на те, що міністр був трохи не сповна розуму)
Навряд чи пан міністр був при глузді…

Міністр за ширмою всім своїм виглядом висловлює німе обурення та гнів.

… Казав, що ми тепер, як друзі,
Потрібні одне одному! Й спасти
Його повинна я від сорому пред вами!
Й зіграти роль якоїсь дами…
Мені його так шкода стало,
Що я на бік його пристала!
Тоді й покликала я вас…
А він мені кивнув – і враз
Утік! Не лайте його, прошу…
(удавано винувато опускає очі та робить ловкий (!) реверанс)
Не всім така під силу ноша!
Й мені простіть, що не впізнала.
Але я просто не чекала
Що вийде бравий кавалер!..

Патриція
(хвилинку думає, а потім – вголос)
Міністр втік…
(до Віктора)
Проте тепер
Вам до в’язниці доведеться
Зі мною прогулятись, пані!
(бачить, як здригнувся Віктор)
У вашім погляді – питання?
Та не хвилюйтесь – там мій блазень,
А я нудьги страшної в’язень!
(приязно посміхається Вікторові)

Віктор залишає будуар після принцеси. Міністр переодягається та сідає на стілець відпочити.