На третій день після новини про загибель В’ячеслава Башти, щирого, світлого, усміхненого, мудрого хлопця з серцем Воїна

Дівча, 11 років,
Живе у мені та мріє
Про те, що усе на світі
Зробити вона зуміє.

Зуміє писати книги
І сотнями їх читати.
Можливо, віднайде ліки,
Щоб людство урятувати.

Зуміє злітати в космос
І купу грошей заробить.
А щоб це збулося — просто
Вона це візьме і зробить.

Дівча моє вірить в диво.
Бо їй 11 років.
Бо думає – все можливо,
Немає ні меж, ні строків.

А межі, на жаль, існують.
Під силу не всі задачі.
Три дні я дівча не чую.
Вона десь сидить і плаче.