Під час повітряної тривоги

Моя дитина спить на сходинці,
Згорнувшись калачиком,
Як спала в мене під серцем.

Я від кожного звуку німію.
Прислухаюся до залізного вітру.
Це поїзд несеться.

Добре. Поїзд – то добре.
Він везе людей у безпеку,
По кількасот в одному вагоні.

Я не знаю, як в ньому сплять діти.
Сидячи? Стоячи?
Підклавши під щічку долоні?

Я не сплю, але хочу прокинутись.
Бо реальність занадто страшна,
Щоби бути правдою.

Моя дитина спить на сходинці.
Не бійся, маленька, це минеться,
Ти з мамою.