Кімната, що поруч із апартаментами принцеси.
Беруть участь усі дійові особи.
Блазень
Вже план готовий є у вас, принцесо?
Злочинець не уникне западні?…
Патриція
Прошу, Т’єррі, довіртеся мені.
Блазень
(з багатозначною посмішкою)
Ну, згадуючи вас..
Вартовий
(позіхає)
Я певен – будуть стреси!..
Патриція
Ну годі!..
(замислено)
А скажіть, Вікторе,
Ви любите знаходити розгадки?
Віктор ствердно киває головою.
Я теж! Але прошу спочатку
У в схованки зіграти!
Т’єррі
(здогадуючись про що мова)
Це чудово!
Ваш вірний пес вже взяти слід готовий!
Патриція
Ну, менше слів!.. Т’єррі
Та… Джиме? Вам обом –
Щоб він не зник перед моїм судом, –
Міністра доручаю розшукати
Та з ним сюди прийти –
Нам є про що спитати!..
(дивлячись на принца)
А нам – змінити одяг час…
Вартовий
Виконуємо слушно ваш наказ!
Т’єррі
Ах, тільки б йому в очі подивиться!..
Блазень та вартовий виходять.
Патриція
(Віктору, прямуючи до дверей)
Хочу побачити я принца…
Не бариться!
Віктор
(трохи ніяковіючи перед принцесою)
Йому скажу я! Та чи може він
На прощення в принцеси сподіватись?
Патриція
(трохи стомлено)
Тепер нам є про що… поспілкуватись…
Адже ми з вами в чомусь схожі:
Ви – життєлюб, гравець…
(принц посміхається та ствердно киває головою)
Я – теж…
(віддаляється та виходить у свій покій)
Віктор
І знову я один…
Та буду на сторожі.
Скоріш, скоріш позбутись цих одеж!
Віктор намагається виплутатися з незвичного одягу, але валиться на підлогу. В цей час хтось голосно хропе! Принц потихеньку крадучись рухається на голос та бачить міністра, який мирно спить за ширмою. Віктор не стриму сміху.
Віктор
Так ось ви де!
А ми вас скрізь шукали!
Міністр
(покидається)
Га? Що? Це.. ти?
(бачить Віктора)
Чорти щоб розірвали
Тебе і весь твій рід!
Чому кричиш! Я з переляку зблід!
Порозпускали вас! Задам тобі урок!..
(раптово пом’якшуючись)
Хоча, ти знаєш, юність – не порок.
Я згадую себе…
Віктор
Багато ж ви проспали!
Міністр
Ти не дратуй мене! Ти ба, який зухвалий!
Я трохи відпочив… А що твоє вбрання?
Й чи бачили ви блазня?
Віктор
(завершуючи перевдягання)
Так, авжеж!
«Коли мета поставлена –
Для нас немає меж!» –
Здається так ви говорили, пане?
Так, блазень дуже милий був і побазікав з нами
Про те, про се… Казав, що він не винний.
І вірити йому я дуже-дуже схильний.
Міністр здивовано піднімає брови.
Віктор
(виправляючись)
Й принцеса схильна! Вас
Побачити бажає сей же час!
Міністр
Ага, вже кличуть… на розправу.
Ти втратив шанс залагодити справу!
Наш договір скасовано!..
Патриція
(з-за дверей)
Віктор!
Ви принца обіцяли –
Я ловлю на слові!
Міністр та принц різко обертаються до дверей.
Патриція
І ви, я сподіваюсь, вже готові?
Заходжу я…
Віктор
Стривайте…
Міністр
(різко повертається до принца)
Ви – Віктор?!
(надягає на ніс пенсне)
Обережно входить Патриція, затуляючи очі руками. Повільно опускає руки та бачить Віктора разом з міністром.
Патриція
Віктор? З міністром? Ну, «актори»,
Я на пояснення чекаю!
Що відбувається? Я вам.. не заважаю?
Міністр
(відкашлюється та доповідає принцесі)
Не знаю як це сталось… Розглядав
Щоденні справи й лиш на мить стулив повіки
І – от: раптовий сон мене застав!
Прокинувся – тут метушня та крики…
Переводить погляд на принца і прискіпливо придивляється до нього, розглядаючи його крізь пенсне.
Патриція
(у піднесеному настрої, але серйозним тоном)
Ну, якщо вже, міністре, ви знайшлися,
Залишились дрібниці: з’ясувати
За що ж Т’єррі відправлено за грати?
Подейкують, що до фальшивки ви вдалися
Щоб користь з того мати… Чи собі?…
Чи комусь продалися?
Міністр
Ні!..
Даю вам слово –
Я не зрадник!
Віктор
(трохи зневажливо, але граючи на публіку)
З’ясуємо це невідкладно!
А інші аргументи є?
Бо слово кожен вже дає…
Міністр
Я запевняю: вам, принцесо,
Я маю честь служити чесно!
Можливо цей пройдисвіт-блазень
Вам щось наплів через образу,..
(зажурено)
То й що? На все є ваша воля:
Йому повірити чи нам, –
В руці підлеглих ваших долі
Тримаєте…
Патриція
Я не віддам
Моїх людей на суд без слідства!
За нами ж ціле королівство!
Але, Вікторе, я не знаю…
І що вчинити я повинна?! –
Обом я наче довіряю
І служба їх була сумлінна…
Хай рішення само прийде…
Кухарка
Синочку! Санні! Стій! Ти де?..
До кімнати вбігає хлопчик Санні, за ним – його мати-кухарка. Санні підбігає до принцеси, а його мати падає на коліна та схвильовано починає просити вибачення.
Малюк Санні
(простягаючи принцесі папірець)
Тобі!
Патриція
(бере папірець – на ньому малюнок та закарлючки)
Мені? Обожнюю сюрпризи!
Ти сам оце зробив?
Дай роздивитись зблизька
Цю панну! Це ж, напевно,.. – я?!
Жозеф, погляньте! Ви тепер суддя!…
(віддає малюнок Міністру)
Кухарка
(горює за синочком)
Дитиночко моя!
(до принцеси)
Простіть свою служницю…
Патриція
О, підніміться же…
Кухарка
Я прошу – не губіть!..
Патриція
Все поясніть мені…
Кухарка
На милості дещицю
Чи можу сподіватись? Я на мить
Відволіклась і бачу… – вже малює!
І на портрет ваш дивиться
В захопленні! Мене це так хвилює…
Сварила я його та користі – чортма!
Дитина – що поробиш! А тепер – тюрма!
(Починає плакати дужче)
Патриція
(пестячи малюка по голові)
Не плачте, моя люба! Пройде час
Й при нашому дворі постане Леонардо новий –
Таланти вміють шанувати в нас!
Готуйтеся!..
Кухарка
(витираючи сльози та посміхаючись)
Ах, що ви! Що ви…
Міністр
(замислено)
Хвилиночку уваги я попрошу!
Патриція
(звертається до малюка)
Дозволимо?
Малюк Санні
Авжеж…
Патриція
Пане міністре, прошу!
Міністр
(звертаючись до хлопчика)
Якби ти мій портрет, мій друже,
Мені вручив без зайвих слів,
То я б зворушений був дуже!
А ще малюнки ти дарив
Комусь?
Санні дивиться на принцесу, чи можна говорити, Патриція схвально киває головою.
Малюк Санні
Лише один разочок!
Я вирішив, поки всі сплять,
Сюрприз зробити так, як хочу…
І от – вночі підклав малюнок –
Хай буде мій вітальний поцілунок!
Бо він встає ще до зорі…
Міністр
Так хто ж це?!
Малюк Санні
Дядечко Т’єррі.
Принцеса сплескує руками та вихоплює рисунок в міністра з рук. Той сідає на стілець. Віктор кидається до хлопчика та підхоплює його на руки.
Віктор
(звертаючись до принцеси)
Ввесь день блукали, як в тумані,
(легко підкидаючи хлопчика)
А рішення саме прийшло!
Кухарка
(простягаючи руки до хлопчика)
Ах, серденько моє ти, Санні!
Малюк підбігає до матері.
Патриція
(звертається до Морін, кухарки)
Тепер все стало наче скло –
Прозорим! Крапку я поставлю –
Морін, Т’єррі – ваш брат?
Кухарка
О, так!..
До кімнати входять Т’єррі та вартовий.
Т’єррі
…а я гадав доставлю
Міністра до принцеси дуже швидко.
Не впорались! Від того трохи гидко…
(побачив міністра)
Але ж міністр тут! А, шляк би його трафиф!..
Патриція
(підходячи до блазня та показуючи йому малюнок)
Т’єррі, поки ти спав такий самий потрапив
До тебе папірець! Від Санні…
Малюк Санні
… подарунок!
Патриція
Для нас – щасливий випадок!
Вам – честі порятунок!
Дарма у вашій відданості я сумнівалась, друзі…
Міністр
Цей день нам допоміг, між тим,
Позбутися ілюзій!..
Т’єррі, обнімемось! Я хочу примиритись!
Т’єррі
(із запалом)
О, пане! Я – ваш брат! І мушу підкоритись!
Патриція
Віктор!
Віктор
Дозвольте же хвилинку, моя пані!
Клянусь, що зачарований я вами
Давно! Але ось так «жартуючи» до вас
Чи не згубив я свій останній шанс
Щасливим бути? О, моє кохання!..
Патриція
Не виправдав мій захід сподівання:
Розваг невинних не складалось, як на зло!
Простіть мене, мій принце.. О, моя любов…
Віктор
О, віри не втрачай! Як добре, що так стало –
Знов друзі ми – і ми дійшли фіналу
Цієї метушні…
Патриція
З, цієї миті, любий
Ви більше, ніж мій друг!
Віктор
(випромінюючи радість)
Нехай завжди так буде!
Т’єррі
(обіймаючи сестру та погладжує племінника по голівці)
Ну, от і впала непорозумінь завіса:
Спочатку цей пустун малий
Нас мало не пересварив усіх
Та хвилювань, до біса,
Створив багато! Але сміх
Його сигналом до примирення хай буде!
Не день, а свято! Тож святкуймо, люде!
Вартовий намагається непомітно відійти у бік дверей
Патриція
Стривайте, Джиме!
Не тікайте!.. Зачекайте…
Винагороди вам бажає моє серце
За те, що ви обов’язку триматись… намагались.
Хоч за «браслетик» вам задати б перцю!
Як тут вчинити – хто мені підкаже?
Вартовий винувато схиляє голову.
Т’єррі
(звертаючись до принцеси)
Карати або милувати – це бажання ваше! –
Із гідністю ми маємо примати
Усе. Проте я пропоную дати
Бідасі виправитись час!
Я певен – він не втратить шанс,
Щоб стати кращим… охоронцем!
Вартовий
(до принцеси… чи до блазня?)
Для мене ви неначе… Сонце!
Патриція
Хай буде так – я вибачаю вам!
Проте, на виправлення я віддам
Вас на роботи… До міністра в поміч!
(міністру, з лукавством у голосі)
При вашому поважному вже віці й втомі
Вам знадобиться помічник?..
Міністр
(затинаючись від несподіванки)
О, так…
Хоч я давно вже звик
Робити справи «самотужки»…
Вартовий
(Лукаво)
Не відмовляйтесь від «подружки»!
Для мене честь то буде!..
Патриція
Вам
Ще більше честі, право, буде
Служити друзям! Не забуде
Ваш друг цієї служби…
(лукаво)
Ну, же!
Й платню отримаєте… «дружню»!
Як вам – подумати, то можу зачекати…
Вартовий
Заради вас – хоч зараз в пекло!.. Мати!..
О, перепрошую – принцесо!
Стає на одне коліно та цілує руку принцесі.
Т’єррі
Зіткнулись безліч інтересів
У цій історії… Та всіх
Нас примирив дитячий сміх!
Так вже буває, що порою
Ми всі захоплюємось грою:
Цікаво нам буває йти
Й чужі секрети вартувати,
Щоб таємничість зберегти;
Смішні поради роздавати
Й дошукуватись правоти
Там, де промовчати, можливо,
Було б за щастя… Та сміливо
Ми рухалися до розв’язки –
І ось вона! І день – як казка!
(бере Санні на руки)
Та все це – гра! А що ж життя?…
Ми ж граємо – до забуття?
Спитаємо в дитини краще
Чи є дива ще в світі нашім!
Щасливий кінець!