Дія перша. Сцена перша

П'єса "Санні". Дія 1, сцена 1
Ілюстрація Сергія Федорова

Ранок. Тронна зала у палаці. Беруть участь: принцеса Патриція та міністр Жозеф.

Патриція
Так нудно, пане… Де мій блазень?

Міністр
Принцесо, він два дні як в’язень!
Цей необачливий хитрун
Торкнувся делікатних струн
У своїй творчості бездарній –
(злосливо)
Хай відпочине в буцегарні.

Патриція
Але я все ж повинна знати –
За що потрапив він за ґрати?

Міністр
О, майстер він кумедних варіацій,
Але ж ніяк не конспірацій!
За планом рейд був. І служаки
У нього скриньку для табаки
Знайшли. А в ній малюнок – фарс!
Та малював дотепник – з вас!

Патриція
Знайшли малюнок? О, як файно!
Несіть мені його. Негайно!

Міністр
Ніяк не можна, о, принцесо!
Щоб вам не завдавати стресу,
Його ми знищили в момент.
А маргінальний елемент
Отримав плату за своє.
Хоча… вини не визнає.

Патриція
Ще б пак! Так доказів – чортма!
Все з поспіхом, і все – дарма!
Але скажіть мені на милість
Хто є ці загадкові «ми»?
Ці «світлі голови»? Чрез них
Я без розради залишилась
На невідомий час! Чому
Як щось не так – то у тюрму?!
Чекаю!

Міністр
(змінюючись в обличчі)
Винен я, принцесо!
На захист ставши інтересів
Державних, я перестарався.
Бо догодити намагався
Короні вашій! Захопився!
З ким не буває – помилився…
Як мені виправитись, як?!

Патриція
Вдягніть-но блазенський ковпак!
Вам доведеться веселити!
Дотепним бути й водночас –
Відвертим! Ребус цей для вас!
Як стати блазнем для розваги,
Але не втратити поваги?!

Міністр
Але заждіть! Чекають справи!
То небезпека для держави
Такі призначення робити!
Я ж став міністром не дарма…

Патриція
А не погодитесь – тюрма!
Самі дали мені підказку!

Міністр
(про себе)
Нам всім загрожує фіаско!

Патриція
(задумливо)
Міністром я призначу блазня! –
(міністр стогне, принцеса сміється)
Жартую! А піти на справжніх
Злочинців глянути давно
Я хочу.

Міністр
Тюрми – не кіно!

Патриція
А щоб обличчя приховати,
Вдягну не королівські шати!
Наприклад, чоловіче щось…

Міністр
(у розпачі)
Ну, ось воно і понеслось!
(до принцеси)
А може, ми без маскараду?
В тюрмі завжди шанують владу,
Та, всупереч усім бажанням,
До жартів з переодяганням
Вони поставляться вороже…

Патриція
Змінити рішення – не можу!

Міністр
О, що ж робити? Що робити?!

Патриція
Скажіть, готові ви служити
Й мій план підтримати?

Міністр
О, так!
(іронічно)
Хіба я маю інший фах?!

Патриція
(з докором)
Який ви нудний!
(з посмішкою)
Адже слави
Акторської чекають лаври!

Міністр
(згорьовано, до залу)
З усім цим доведеться жить!

Патриція
Вам слід принцесу веселити!
А слава?! Тільки уявіть!
(сміється)

Міністр
Серед кого зажити слави?
Серед невдах і злидарів?!
А є і зовсім там нахаби,
Що критикують королів!

Патриція
Бідаха з чимось сам не згоден –
То буде згоден силоміць?!
Так у тюрмі не стане місць
На всіх…

Міністр
(не дає збити себе з пантелику)
«Бідаха» скоїв злочин!

Патриція
Мені помислити про це
Потрібно буде… Але – все!
Нам час своє вбрання змінити!
Але як даму з вас зліпити?
(задумливо)
Ці реверанси і поклони…
Мені – перука й панталони, –
І чоловік я! Вам же – ні!
Не дасться образ без борні…
Та тим ретельніше готуйтесь!

Міністр
Дізнаються – капець мені!
Згорю в пекельному вогні
Людського осуду…
(принцесі)
Змилуйтесь!
Дозвольте висловити думку,
Ваша Високосте, що ви –
Як жінка – вищого ґатунку!
Ви жінка – з ніг до голови!
Навряд чи плащ та штучні вуса
Сховають для очей спокусу!
Та й я, даруйте, вже не зможу
Як жінка «звабити» сторожу…

Патриція
(рішуче відмахується від слів міністра)
Геть сумніви – настав час грати –
Йдемо по відповідь за ґрати!

Принцеса та міністр залишають тронну залу.